Безпечне зберігання даних

 Безпечне зберігання даних 

Інформаційна безпека є одним з найважливіших аспектів інтегральної безпеки на будь-якому рівні — національному, галузевому, корпоративному або персональному.

Правила безпечного зберігання даних

Встановити паролі. Серед усього переліку заходів безпеки, яких повинен дотримуватися користувач, перше місце займає його особиста організованість і відповідальне ставлення до важливої інформації, яку він зберігає у ПК. Найпростіший захід збереження конфіденційності даних — встановлення пароля для входу в систему комп'ютера. Звичайно, це не гарантує абсолютної безпеки, але, як мінімум, непідготовлений або випадковий «недоброзичливець» не зможе просто так проникнути у Ваш ПК, навіть якщо він матиме на це багато часу. Аналогічне блокування можна створити і для тек і файлів, якщо їх попередньо архівувати.

Щоб створити надійний пароль, використовують генератор паролів. Він породжує випадковим чином паролі високого рівня надійності. Їх складно підібрати через використання у них великих і малих літер, чисел, знаків пунктуації та інших знаків. Створені таким чином паролі ніде не буде збереженя, якщо ви не зробите це навмисно.

Потрібно пам'ятати, що який би складний пароль на архівовані файли Ви не встановлювали, ці файли можна просто видалити і, таким чином, втратити важливі дані.

Розділити жорсткий диск на кілька розділів (логічних дисків): в одному з них зберігати програмне забезпечення й системні дані, в інших — решту інформації.

Створити кілька облікових записів користувачів:

• лише один з них повинен мати права адміністратора, тобто права встановнювати і видаляти програмне забезпечення;
• теки, що містять програмне забезпечення, мають бути доступними лише на читання для усіх користувачів, крім адміністратора, з можливим виключенням для тек з налаштуваннями програми;
• кожний обліковий запис повинен мати теку з повним доступом лише для цього облікового запису й адміністратора. Таку теку Домівка операційна системи Linux створює для кожного облікового запису автоматично. Аналог для Windows — тека Мої Документи. Але її буде створено як усталено у тому самому розділі, у якому буде встановлено операційну систему.

При використанні ОС Windows встановити Linux. Windows «не бачить» файлової систими ext4, яку використовує Linux. Тому при ураженні вірусом програмного забезпечення на платформі Windows, завантаживши Linux, можна «витягнути» з ПК усі напрацювання до перевстановлення Windows. Лікування деяких вірусів, що уражають флеш-карти при роботі на ПК під керуванням Windows, зводиться ло простого вилучення файлів з плешки при роботі Linux.

Використовувати антивірус. Однією з головних причин втрати даних (друге місце після фактів ненавмисного видалення) є наслідки дій шкідливого програмного забезпечення. Обов'язково встановіть антивірус. Спеціалізоване сучасне ПЗ, в тому числі безкоштовне, дозволить мінімізувати загрозу, вчасно її виявити, а в разі проникнення — блокувати, вилікувати або видалити. Основні напрямки захисту від комп'ютерних вірусів є такі:

• запобігання надходженню вірусів;
• запобігання вірусній атаці, якщо вірус потрапив у комп'ютер;
• запобігання руйнівним наслідкам, якщо атака відбулася.
  

Інформацію про антивірусні програми, призначені для захисту комп'ютера від вірусних атак, виявлення і знищення знайдених вірусів, лікування заражених файлів, можна знайти за такими посиланнями:

• Антивірус Касперського (Windows);
• NOD32 (Windows);
• AVG Antivirus (Windows, Mac OS);
• DrWeb(Windows);
• Avira Free Antivirus (Windows, Mac OS, iOS, Android);
• Avast! (Windows, Mac OS, Android);
• McAfee (багатоплатформна);
• Norton AntiVirus (Windows);
• CLAMAV (Linux, Windows);
• F-PROT Antivirus (Linux, Unix);
• AVG Anti-Virus Free Edition (Linux).

Регулярно створювати резервні копії. На жаль, інформацію неможливо абсолютно надійно зберігати в комп'ютері. Відмова апаратної частини (жорсткий диск), вірусна атака чи неакуратність самого користувача (випадкове видалення інформації) можуть призвести до втрати важливих даних. Щоб убезпечити важливу інформацію, необхідно робити резервне копіювання даних.

Резервне копіювання даних — це створення копій важливої інформації, що є на ПК, для збереження її в інших сховищах даних (флеш-накопичувач, жорсткий диск, DVD-диск, хмарний сервіс тощо).

Створення резервних копій є наріжним каменем будь-якої серйозної системи безпеки даних. При можливості, таких копій повинно бути декілька. Резервне копіювання файлів дозволить захистити дані у випадку, якщо станеться вихід з ладу основного носія інформації (наприклад, жорсткого диску комп'ютера), або вірусної атаки. 

Розрізняють такі типи резервних копій:

• Резервна копія операційної системи.
  Дуже корисна річ, якою часто нехтують навіть досвідчені користувачі. Потрібно встановити операційну систему, драйвери і необхідні програми. Потім зробити резервну копію налагодженої операційної системи і, у разі потреби (вірусна атака, або просто захаращення системи), відновити резервну копію. Це займає набагато менше часу, ніж нова установка і налаштування операційної системи. Як правило, для резервного копіювання операційної системи використовують спеціальні програми або засоби.

• Резервна копія логічного диску (розділу).

• Резервна копія окремих файлів і тек — найпоширеніший спосіб резервного копіювання.

Резервне копіювання та відновлення даних є різновидом операцій збереження даних зі своїми особливостями:

• При збереженні даних ми найчастіше маємо справу з одним або декільками файлами. При резервному копіюванні зазвичай об'єктом копіювання є набір великої кількості файлів, теки або диски. Інакше кажучи, це комплексна дія.

• Резервне копіювання завжди проводять на інші носії — на DVD–диск, флеш–накопичувач, мережні ресурси інформації, відмінні від тих, з яких копіюють.

• При резервному копіюванні значення збережених даних для користувача комп'ютера більше, ніж у випадку окремого файлу чи файлів. Тому, для таких випадків використовують спеціальні засоби — програми для резервного копіювання даних.

Резервне копіювання можна виконувати за допомогою спеціальних утиліт, що забезпечують створення компактних архівів. Наприклад, одна з таких утиліт, Microsoft Backup, що входить до комплекту Windows. Для використання у Панелі керування (див. наступні дві ілюстрації різного подання панелей) потрібно вибрати відповідне посилання (виділено на ілюстраціях).

Різні види архівації інколи програмно реалізовано. Розглянемо, наприклад, ті п'ять, які передбачено у Майстрі архівації та відновлення Windows ХР Professional:

• звичайна (normal) архівація — архівують всі обрані файли й теки з позначенням усіх файлів як копійованих. У цьому випадку процес відновлення швидкий, бо архів містить поточні версії всіх файлів і немає потреби виконувати кілька завдань відновлення;

• копіювальна (сopy) архівація — архівують всі обрані файли й теки але без позначення файлів як зкопійованих;

• додаткова (іncremental) архівація — створює резервну копію файлов, створених або змінених з часу останньої архівації, і мітить їх як зкопійовані. Якщо новостворений файл не змінювати між двома послідовними додатковими архіваціями, то у другому архіві його не буде.

• різницева (differential) архівація — архівують лише ті з обраних файлів і тек, які було створено з часу останнньої архівації. Але на відміну від додаткової архівації, не помічає їх як зкопійовані. Якщо новостворений файл не знищувати між двома послідовними різницевими архіваціями, то його міститимуть обидва архіви;

• щоденна архівація — архівують тільки ті з обраних файлів і тек, які було створено або змінено у день архівації, незалежно від стану маркера.

Є ряд програм, поширюваних незалежно від операційних систем, які допомагають швидко й легко налаштувати резервне копіювання усіх необхідних даних.